Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/16628
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКузнець, Тетяна Володимирівна-
dc.contributor.authorЛісовська, Ольга Василівна-
dc.date.accessioned2024-04-30T05:47:42Z-
dc.date.available2024-04-30T05:47:42Z-
dc.date.issued2024-03-22-
dc.identifier.citationКузнець Т.В., Лісовська О.В., Національне театральне мистецтво у повітовому місті наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Актуальні питання у сучасній науці, 2024. 3(21). С. 1113 – 1127.uk_UA
dc.identifier.issn2786-6300-
dc.identifier.urihttps://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/16628-
dc.descriptionhttp://perspectives.pp.ua/index.php/sn/article/view/9981uk_UA
dc.description.abstractЗолота доба українського театру (80 – 90-ті роки ХІХ ст.) мала продовження і на початку ХХ століття, коли національне театральне мистецтво завойовувало симпатії все більших і більших глядацьких аудиторій. У статті на прикладі повітового центру Київської губернії – міста Умань – показано, що виступи сценічних колективів «театру корифеїв» мали найбільшийуспіх і найщиріші симпатії глядачів. На сторінках губернських газет «Жизнь и искусство» (1894 – 1900 рр.), «Киевское слово» (1887 – 1905 рр.), «Громадська думка» – «Рада» (1906– 1914 рр.) упродовж 1896 – 1914 років опубліковано близько тридцяти заміток про театральне життя Умані. Маючи приміщення театру і не маючи власного театрального колективу, місто приймало гастролюючі трупи і задовольняло культурно-естетичні потреби місцян. Відкриття театру 26 грудня 1896 р. ознаменувала трупа П. Саксаганського п’єсою І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля», головну роль у якій виконав сам автор. На сцені уманського театру виступали і російські, і німецькі трупи, і артисти італійської опери з Одеси. Але найбільший успіх мали гастролі українських театральних колективів і постановка п’єс українських авторів. Великий успіх у глядачів поліетнічного міста мала трупа Марка Кропивницького (1897 р.), Панаса Саксаганського (1896 і 1907роки), Миколи Садовського (1914 р.). Наведений у статті матеріал переконливо свідчить про розвиток національного театрального мистецтва наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., про популярність театру, який окрім культурно-мистецької розважаль-ної функції, виконував завдання національно-патріотичного виховання. Адже найбільші глядацькі аудиторії збирали такі вистави як «Мартин Боруля», «Назар Стодоля», «Невільник», «Дай серцю волю – заведе в неволю», «Житейськеморе», «Хазяїн», «Недолюдки», «Прислужники», «Наталка Полтавка», опери – «Енеїда», «Утоплена», «Катерина», «Запорожець за Дунаєм», драми – «Мазепа», «Гетьман Дорошенко». Театр був місцем популяризації української культури, мови, історії.uk_UA
dc.publisherАктуальні питання у сучасній науціuk_UA
dc.relation.ispartofseriesУДК 94(477)-21"1875/1920":792.036(477)](045);https://doi.org/10.52058/2786-6300-2024-3(21)-1112-1127-
dc.subjectукраїнський театрuk_UA
dc.subjectкорифеї театруuk_UA
dc.subjectКиївська губерніяuk_UA
dc.subjectмісто Уманьuk_UA
dc.subjectнаціональна культурна спадщинаuk_UA
dc.subjectгубернські газетиuk_UA
dc.titleНАЦІОНАЛЬНЕ ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО У ПОВІТОВОМУ МІСТІ НАПРИКІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Історичний факультет

Файли цього матеріалу:
Файл РозмірФормат 
НАЦІОНАЛЬНЕ ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО У ПОВІТОВОМУ.pdf506,55 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.